Іван Франко – геній української нації
«…Після Шевченка долю поводиря національного
ідеалу українського народу прийняв
І. Франко: це високе покликання гідно і з честю виконав…»
С. Петлюра
Людство знає чимало чесних, самовідданих борців, які принесли на вівтар Вітчизни пориви молодості, ідейні переконання зрілості, зрештою, все своє життя. Серед них Іван Якович Франко, незрівнянний за своєю багатогранністю й могутнім інтелектом навіть серед найбільших умів людства. Автор майже шести тисяч художніх і публіцистичних творів, наукових досліджень. Великий письменник і поет, драматург, критик і дослідник літератури, історик і філософ, фольклорист і етнограф, мовознавець і мистецтвознавець, соціолог і економіст, він був першим публіцистом, журналістом, видавцем, одним із провідних діячів українського політичного життя останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. … Але, насамперед він, був геніальним митцем, твори якого і через півтора століття хвилюють і захоплюють.
Сьогодні, 27 серпня, виповнюється 163 роки від дня народження великого сина України, її духовного пророка, титана думки і праці Івана Яковича Франка.
Великий син українського народу Іван Франко заслужено здобув світову славу. Без перебільшення можна сказати, що європейська література II половини XIX і початку XX сторіччя не знала письменника, який би так само як Франко, поєднував у собі всі таланти. За значні наукові досягнення та самовіддану працю кандидатура Івана Франка була висунута на здобуття Нобелівської премії. Це сталося у 1915 році. На жаль, І.Франко не дожив до отримання премії, а посмертно її не присуджують. Він повторив долю багатьох талановитих українців, яких оцінено лише після смерті.
Прожив Іван Франко лише 60 років, але його праці складають більш ніж 100 томів. Це був колосальний розум, який торкнувся майже всі галузі людських знань, даючи зміст духовного життя, і мислителем, який вів свій народ до визволення.
Ніякі негаразди не знищили високого прагнення Франка служити своєму народові. “Аби йти далі тим шляхом, на який пустився, – писав І.Я.Франко, – далі бути тим каменярем, що лупає скалу, хоч знає, що “ своїми руками розіб’є скалу”, “збудує твердий шлях, і цим принесе нове життя, нове добро – для нових поколінь”.
Ми повинні гордитися та пишатись, що наша українська нація народила такого велета, про якого писали: “Франко, сам один, як справжній велетень, на різних полях створив для української нації речі небуденної вартості, що переходять сили цілої громади звичайних людей…”