Опитування

Який би Ви підтримали напрямок проекту впровадження ІТ та мобільних технологій для покращення життєдіяльності міської інфраструктури населення, в рамках концепції «Розумні міста"

Дивитись результати

Завантаження ... Завантаження ...

Архіви новин

Електронні петиції

Електронні петиції

Урядові сайти

Президент України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України

Надвірнянські ресурси

Надвірнянська районна рада Надвірнянська районна державна адміністрація Відділ освіти Надвірнянської РДА

Гарячі телефони

КП «Надвірнянський житловик»

черговий - 26275

КП "Надвірнаводоканал"

диспетчер (робочі дні 8.00-17.00) - 29067

оператор водозабору (цілодобово) - 28474, 0673448010

черговий (вихідні та святкові дні) - 79806

Безпечне місто

Актуальне відео

Надвірна – шлях до Карпат

Стерилізаційний пункт у дії

Капремонт системи водовідведення на Ломоносова, 5

Міський голова про зустріч з керівництвом ПАТ “Укрнафта”

Вирішення питання поводження з побутовими відходами

Переможці Бюджету участі 2018

Безпека в місті

Відеозвіт міського голови Зіновія Андрійовича та Надвірнянської міської ради за 2017 рік

 

 

 

Відеоархів

Децентралізація влади

12.03.2018

Слава Стецько – жінка-легенда

Справою всього життя Слави Стецько була українська Україна. Як би не стилістично це звучало, жінка-патріот вкладає в ці слова глибокий зміст. Одержима національною ідеєю державобудування, Слава Стецько присвятила їй все своє свідоме життя, пройшла крізь бурі епохи і залишилась вірною національній ідеї. Самостійна Соборна Українська Держава, де заможно живуть люди – ось мета всього її життя.
12 березня минає 15 років, як не стало засновника та першої голови Конгресу Українських націоналістів, голови ОУН (б), багатолітнього президента Антибільшовицького Блоку Народів, народного депутата трьох скликань Ярослави Стецько. Вона мала хворе серце і лікарі наполягали на операції, але “пацієнтка відмовилась від оперативного втручання через невідкладні справи на Батьківщині” – таким був останній запис її медичної книжки….

Слава Стецько уособлює один із символів національної ідеї того зразка, що був викарбуваний у визвольних змаганнях 40-х років. Політик революційного ґатунку, пані Слава після повернення в Україну стала авторитетним народним депутатом, демонструючи у стінах Верховної Ради приклад європейського цивілізованого парламенту. Щира у своїх ідеалах, безкомпромісна у боротьбі й безкорислива у житті, Слава Стецько дає нам приклад жертовного служіння своїй Батьківщині, породжує віру у світле майбутнє України.
Слава Стецько (Анна Музика) народилася 14 травня 1920 року в с. Романівка Теребовлянського району на Тернопільщині у патріотичній багатодітній сім’ї. Від родини успадкувала безмежну любов до свого народу, непохитну волю в боротьбі за його визволення, почуття відповідальності за обрану справу. Ті родинні традиції пронесе вона через усе життя, щоб із гідністю українки-галичанки сказати: «Я щаслива, що провела життя не на кухні».
Навчалася Слава Стецько в школі дуже добре, особливо любила точні науки: математику, геометрію. Ганна ходила до польської гімназії. Згадувала, як у школі їм забороняли говорити українською, тоді 12-річною заявила: “я – українка”. В одному з інтерв’ю Я.Стецько згадувала: «Я гостро відчула, що – українка. І що нас гноблять. У мені все збунтувалося».

Коли на західноукраїнські землі прийшли «перші совіти» (1939 р.) п. Слава вже була зрілим членом ОУН. З метою конспірації змушена була міняти місце роботи. Працювала директором школи в одній із шкіл на Львівщині, допомагала місцевому підпіллю в складуванні зброї. Відтак, жага до навчання привела її до Львівської Політехніки. Та з початком війни навчання змушене було припинитися.
30 червня 1941 року у Львові було проголошено «Акт про відновлення самостійності України». Документ оприлюднив Ярослав Стецько, голова державного українського правління. Та незабаром все керівництво правління потрапило до в’язниці. Слава продовжувала діяти у підпіллі. Особливо відзначилась при викрадені зі шпиталю пораненого Ярослава Стецько. За вмілі і рішучі дії підпільника він назвав її тоді Славою. Так у 1944 році молода підпільниця заприятелювала з провідником ОУН Ярославом Стецьком, а згодом вони одружилися.
Подружжя Стецьків їздили  по світу та розповідали правду про сталінський режим, радянську владу, голодомор, мільйонні жертви. Вони зустрічалися з світовими лідерами, організовували просвітні компанії, конференції, щоб привернути увагу до  боротьби проти тоталітаризму в усьому світі.

Ні Ярослав, ні Слава Стецько до кінця життя так і не взяли собі підданства жодної країни – залишалися особами без громадянства. Вони прагнули бути громадянами  незалежної України. «Я можу одержати громадянство тільки там, де народилася.” – говорила Ярослава Стецько. Вона лише за 10 років до своєї смерті нарешті отримала український паспорт.

Пані Слава повертається в Україну, до Львова, на урочисте відзначення 50-літнього ювілею «Відновлення самостійності України», і повертається вона на рідну землю назавжди. Відразу ж включається в активну політичну діяльність. У 1991 році VІ Великий Збір ОУН обирає її головою проводу ОУН. В 1992 році, 17-18 жовтня, на установчому з’їзді політичної партії Конгрес Українських націоналістів вона обрана головою. На цій посаді Слава Стецько залишалася до кінця свого героїчного життя. Слава Стецько була також депутатом ВР трьох скликань.
Життєвий шлях Слави Стецько – легенди українського національного руху опору став прикладом самовідданої боротьби за вільне і справедливе життя нашого народу у своїй власній державі.
Слава Стецько вірила у могутність української нації і в те, що Українська держава буде національною державою. Державницький чин і жертовне служіння українському народові Слава Стецько заповідала нам і наступним поколінням українців.

Рішенням Надвірнянської міської ради Ярославі Стецько присвоєно звання «Почесний громадянин міста Надвірна». 14 жовтня 2005 року, в день Святої Покрови Пресвятої Богородиці, урочисто відкрито меморіальну дошку Голові Проводу Організації Українських Націоналістів Ярославі Стецько на лівому бічному фасаді будинку музею історії Надвірнянщини на майдані Шевченка в м.Надвірна.

 

За матеріалами: http://narodne-slovo.te.ua

Вверх